Короткий життєвий шлях
Хітайлов Максим Євгенійович народився 7 жовтня 1997 року в с. Велика Знам’янка Кам’янко-Дніпровського району Запорізької області. Проживав у с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області. Закінчив Вирішальненську загальноосвітню школу, Миргородський художньо-промисловий коледж Національного університету «Полтавська політехніка», отримав спеціальність технолога. Навчався на 3 курсі навчально-наукового інституту архітектури і будівництва Національного університету «Полтавська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
У квітні 2019 року виявив бажання вступити на військову службу за контрактом. Учасник Операції об’єднаних сил на Сході України. Гранатометник 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Загинув 18 лютого 2020 року поблизу місті Золоте Попаснянського району Луганської області, прикривав відхід поранених побратимів та стримував атаку штурмових груп противника на спостережний пост бригади. Його тіло потрапило до рук проросійських найманців і було передане українській стороні 20 лютого. Похований у селі Вирішальне.
Максиму було 22 роки.
За полеглим воїном сумують
Проросійські найманці забрали сина у батька і матері. Без брата залишився брат.
Життя після смерті
Указом Президента України № 93/2020 від 18 березня 2020 року «за самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
25 серпня 2020 року на фасаді Полтавського національного університету «Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка» відкрито меморіальну дошку.
Спогади про полеглого воїна
Олександр П’ятницький, директор школи у Вирішальному:
“Максим навчався в нашій школі до дев’ятого класу, а потім пішов у технікум у Миргороді. Він добре вчився, перемагав у різних конкурсах. Так, у 2013 році він був переможцем конкурсу “Кришталева сова” Міністерства освіти. Займався спортом. І про нього найкращі спогади”
Професор Володимир Онищенко – ректор Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
«Невимовно шкода, що втрачаємо найкращих. Ця втрата бринить ще однією невигойною раною на тілі українського народу, нікого з нас не може залишити байдужим смерть молодої людини, чиє життя обірвалося на найвищій ноті, чиїм мріям про світле майбутнє не судилося здійснитися. Збережемо пам’ять про Макcима як доброго, щирого хлопця, хорошого студента, який гарно навчався, і був відданим патріотом рідної країни. Адже він виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, захищаючи нас. Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки в серцях кожного, хто його знав. Університет заніс ім’я Героя до Книги пам’яті. Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях!»
Роман Діденко – побратим Максима
“Я з ним був на одній позиції, але на різних ВОПах. На “нулі” він завжди з посмішкою на обличчі, життєрадісний хлопець. Я так і розмовляв ним: “земеля, як ти там?”, а він з посмішкою відповідав “усе клас!”
Кожен, хто знав полеглого воїна, може доповнити сторінку інформацією про нього. Фото, спогади, факти з його життя а також зауваження та помічені неточності прохання надсилати на нашу офіційну сторінку або на електронну адресу press.povk@gmail.com чи за номером телефону (091) 631 74 64 (підтримуються месенджери Viber, WhatsApp, Telegram, Signal).