Вже у листопаді 2014 року компанія «ARES», що займається дослідженнями ринку зброї, опублікувала звіт, у якому проаналізовано понад 100 специфічних видів зброї, понад 60 видів боєприпасів та понад 70 моделей пересувних засобів, що застосовувалися у війні на сході України. У звіті зазначається, що проросійська сторона використовує як типову для Збройних сил України номенклатуру зброї, так і унікальні види стрілецької та бронетанкової зброї, що виробляються лише в Росії. За словами Майкла Кофмана, експерта центру Вудро Вільсона, Росія намагається удати, що зброя, яку використовують проросійські збройні формування, походить з захоплених українських складів, але ця версія не підтверджується фактами, зокрема й тому, що більшість складів зброї ще за радянських часів розміщувалася не на сході України, а на заході.
У вересні 2016 року командою ІнформНапалм було опубліковано відео, де на основі їх попередніх розслідувань було виділено понад 30 унікальних видів російської зброї, в тому числі й новітньої 2004—2015 років випуску, що застосовувалися у війні в Україні.

Легке озброєння

18 травня 2014 року в районі Краматорського аеродрому українськими спецпризначенцями було знешкоджено групу проросійських диверсантів, а також затримано двох представників прокремлівського медіа LifeNews, що були разом з диверсантами. У групи було вилучено ПЗРК Grom польського виробництва, оприлюднено відео затримання.

20 травня 2014 року заступник секретаря РНБО Вікторія Сюмар повідомила, що ПЗРК знаходився в багажнику автомобіля журналістів LifeNews. За її словами, журналісти Олег Сидякін і Марат Сайченко працювали у взаємодії з диверсантами, супроводжували їх, знімаючи напади на українських військових, обстріли та вбивства.
Польський експерт зі зброї Тадеуш Врубель 20 травня дав коментар, що ПЗРК Grom ймовірно був переданий з Росії. У 2006 р. Польща поставила Грузії 30 пускових установок та 100 ракет ПЗРК «Grom»[pl] власного виробництва. Внаслідок Російсько-грузинської війни 2008 року, частина партії була захоплена росіянами, і у 2014 році доставлена на Донбас.
У 2016 році було опубліковано подробиці спецоперації — спостерігач-розвідник 8-го полку спецпризначення ще зранку 17 травня зняв завантаження ПЗРК до салону нещодавно викраденого автомобіля в Краматорську. Наступного дня 8-м полком спецпризначення була влаштована засідка, і двох диверсантів було знешкоджено при спробі атаки на український літак, що заходив на посадку на Краматорський аеродром. Вилучений у диверсантів переносний зенітно-ракетний комплекс складався з польської пускової труби Grom E2 і російського пускового модуля 9П516 від ПЗРК «Ігла».

1 червня 2014 року Майкл Смолвуд з центру досліджень зброї ARES опублікував матеріал, в якому ідентифікував використання вогнеметів МРО-А проросійськими збройними угрупованнями у бою 26 травня за ДАП. Це було одне з перших підтверджень використання МРО-А, винятково російської версії вогнемету РПО-А, у війні на Донбасі.

6 червня 2014 року після успішного відбиття атаки батальйону «Восток» на пункт пропуску «Маринівка» на місці бойових дій було знайдено ящик від виробів 9М39 (зенітна керована ракета від ПЗРК «Ігла»). Пакувальний листок, що знаходився у ящику, свідчить про те, що зазначені ПЗРК зберігалися з 2001 року у військовій частині протиповітряної оборони ЗС Росії № 33859 (Єйськ, Краснодарський край). Остання відмітка про перевірку їхньої наявності у місці зберігання на складі в/ч № 33859 датована 12 квітня 2014 року. Таким чином, ще 12 квітня зазначені ракетні комплекси зберігалися на військовій базі ЗС РФ у Єйську, а вже 6 червня були використані при штурмі пункту пропуску «Маринівка» на українсько-російському кордоні.

18 червня 2014 року Україна в рамках чергового засідання Форуму ОБСЄ з питань співробітництва в галузі безпеки звернулася до Російської Федерації з вимогою надати роз’яснення, яким чином ПЗРК «Ігла» потрапили з російської військової бази до рук проросійських сепаратистів.
Передача Російською Федерацією ПЗРК терористам не лише підтверджує факти прямого втручання РФ у внутрішні справи України та підтримку Росією тероризму як явища, але й є грубим порушенням російською стороною міжнародних зобов’язань щодо контролю за зберіганням та передачами ПЗРК в рамках Вассенаарської домовленості – «Елементів експортного контролю за переносними зенітно-ракетними комплексами».

В ніч на 14 червня 2014 року було збито Іл-76 — військово-транспортний літак, у якому загинули 49 українських військових. Неподалік місця падіння літака було знайдено місце засідки диверсантів, де лишилися три пускові труби 9П39-1 від ПЗРК 9К38 «Іґла», одна з яких не спрацювала з ракетою 9М39 всередині. На місці були також консерви з російським маркуванням.

Важка техніка

О 7:30—8:20 ранку 13 червня по блокпосту Збройних сил України в районі Добропілля, що стояв на виїзді з міста в сторону Святогорівки, було здійснено обстріл з установок залпового вогню БМ-21 «Град». Проте обстріл був неточний — залп ліг на 500 метрів далі, і влучив у овочеву базу «Перспектива». Внаслідок обстрілу загинув охоронець овочебази, було поранено дівчину. Це було першим застосуванням систем залпового вогню у конфлікті на Донбасі. Об 11:50 повідомлялося, що військові встановили місце звідки вівся обстріл — в районі Мерцалове виявили покинуту установку «Град», що була підпалена і замінована. З 40 ракет в установці 14 були не вистрілені.

Місцеві жителі згодом повідомили, що військова колона, що під’їхала до підприємства «Глини Донбасу» мала дві установки «Град», два бронетранспортери і супровід джипів.
Напередодні, 11 червня 2014 року Луганськом пройшла колона з трьох тентованих вантажівок «Урал».
Міністерство оборони повідомило, що установка БМ-21 мала всі ознаки маскування під звичайну вантажівку — була обладнана фальшбортами та кріпленням додаткового тенту. Шасі установки мало свіжі сліди кріплення машини під час ймовірного перевезення на спеціальному трейлері.
За серійним номером установки, тактичним знаком та документами, що були знайдені в бойовій машині, встановлено належність установки 18-й мотострілецькій бригаді РФ (в/ч 27777, Чечня). У документах згадується колишній командир батареї — капітан Збройних сил РФ Дмитро Афанасьєв, що проходив службу у 18 ОМСБр до 2011 р.
Було встановлено, що захоплена установка перебувала у складі колони тентованих «Уралів», знятих в Луганську за два дні до обстрілу.

• 

• 

• 

• 

• 

12 червня 2014 року РФ вперше передала збройним угрупованням проросійських сил на Донбасі танки. Зранку один танк Т-64БВ було зафільмовано у Сніжному, під вечір колону з трьох танків Т-64 було зафільмовано у Макіївці. Отримання танків підтвердили спікери ДНР, а також вказали, що один з танків вступив у бій під Савур-Могилою.

Того ж дня, 12 червня, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що танки прибули з Росії, і один з них був підбитий в районі Сніжного. У повідомленні помилково зазначалося, що модель танків — Т-72.
13 червня зранку Дмитро Тимчук повідомив, що з прибулих танків два були підбиті.
Роман Бурко сповістив, що модель помічених напередодні танків є Т-64БВ. За його словами, була ймовірність що вони походять із бази зберігання в Артемівську, проте уточнення фактів показало, що всю боєготову техніку з бази вивезли раніше, а безуспішний штурм бази 8-9 червня, здійснений бойовиками — це обманний маневр і операція прикриття з метою подати думку, нібито танки проросійським силам вдалося захопити в Україні. Також Роман оприлюднив фото місцевого жителя, який зняв танк на причепі військової вантажівки на території Ростовської області у безпосередній близькості з кордоном України.
Антон Геращенко висловив припущення, що ці танки могли перебувати на озброєні українських військових частин у Криму, які були захоплені російськими військовими навесні 2014 року.
Того ж дня Дмитро Тимчук уточнив, що всі українські танки Т-64БВ з Криму (41 одиниця) були виведені на материкову частину України. Разом з тим, за даними міжнародних організацій, танки Т-64БВ є в Росії — вони виведені з бойового складу російської армії, однак перебувають на базах зберігання МО РФ.

14 червня НАТО опублікувало супутникові знімки, вказавши на накопичення танків у військовому таборі у Ростовській області Російської Федерації станом на 11 червня, а також те, що про прохід трьох танків 12 червня через контрольно-пропускний пункт «Должанський» звітували українські офіційні особи. Було відзначено, що камуфляж і відсутні тактичні знаки танків, що були зафільмовані у Сніжному, Торезі та Макіївці, не характерний для українських військ, а техніка ескорту танкової колони в Макіївці ідентична залученій при російській інтервенції до Криму.
Друга партія російських танків зайшла до України 20 червня 2014 року.

Детальні розслідування згодом встановили, що Росія ще з травня 2014 року почала перекидання танків Т-64 з 2544-ї Центральної бази резерву танків (в/ч 54630, Козульки, Красноярський край). Спочатку трансфер здійснювався літаками Ан-124 «Руслан» та Іл-76 з аеропорту Красноярська «Ємельяново» в Таганрог, а згодом — залізницею. Перші поставлені танки були пронумеровані синьою фарбою на інфрачервоних прожекторах — від 1 до 10. Танки № 7 і № 8 були сфотографовані і зафільмовані ще в Росії у Ростовській області на трасі М4 «Дон», а танк № 10 з заводським номером «3311» був навіть знайдений на фото ще на 2544-й базі у Красноярському краю.

27 червня 2014 року, під час чергового невдалого нападу проросійських угруповань на склад в Артемівську, українські військові захопили трофеєм танк Т-64БВ № 5, який проросійські угруповання використали для штурму. Згідно з його заводським номером, танк був випущений харківським танковим заводом імені В. О. Малишева в жовтні 1987 року, і був відправлений до військової частини, яка знаходилася на території РРФСР.

Українські військові також вилучили у бойовиків ручний вогнемет РПО-А «Джміль» російського виробництва з написом «З Росії з любов’ю». За інформацією Міністерства оборони України, цю зброю також було привезено з Росії.

• 

• 

• 

5 липня 2014 року, під час спроби незаконних збройних формувань прорватися з оточеного Слов’янська, було захоплено 2 танки Т-64. Танк № 6 був раніше пошкоджений і покинутий угрупуванням Гіркіна ще в Слов’янську, а № 7 був у доброму стані і захоплений як трофей під час спроби прориву. Машина № 6 мала заводський номер Ц11ЕТ12109, і виготовлена у листопаді 1987 року на харківському заводі ім. В. О. Малишева. У складі Збройних Сил України танк не перебував. Під час огляду виявлені акумуляторні батареї марки 12СТ-85РМ 2010 року виготовлення (виробник — Ленінградський акумуляторний завод, ЗАТ «Электротяга», місто Санкт-Петербург). Маркування на корпусі АКБ свідчить про те, що акумулятори були закріплені за підрозділами в/ч 74814 (205-та окрема мотострілецька бригада (м. Будьонновськ, Ставропольський край).

• 

• 

• 

• 

2 липня 2014 року один із підрозділів ВДВ вилучив у бойовиків броньований КАМАЗ новітнього зразка, в причепі якого було знайдено 33 ящики 120 мм мін, 2 міномети 2С-12 «Сани» (російського виробництва), 2 міномети 82 мм БМ-37 «Поднос» (російського виробництва), РПО «Джміль», АГС-17, ПТКР та 2 ПЗРК, велику кількість стрілецької зброї.

12—13 серпня 2014 року вперше з’явилися численні фото і відео зразків техніки, що до цього не була залучена до бойових дій. Були ідентифіковані танки Т-72, що стояли на озброєнні російської армії, і не перебували на той час на озброєнні України, а також бронетранспортери новітньої російської модифікації — БТР-82А. Географія появи і участі в боях подібної техніки — Дмитрівка, Степанівка, Сніжне, Макіївка.

14 серпня 2014 року російські ЗМІ, включно з державними, масово опублікували повідомлення, що нібито Угорщина продала Україні танки Т-72, причому видання стверджували про наявність корупційної складової в угоді.
Аналіз згодом встановив, що техніка належала підрозділам 18-ї мотострілецької бригади РФ.

30 серпня 2014 року з’явилося відео, де у Каменськ-Шахтинському Ростовської області на трейлерах везуть танки Т-72Б з написами «За Донбасс».

Восени 2014 року РФ продовжувала перекидати танки Т-64, тепер вже залізницею. На станції Каменськ-Шахтинський були зафільмовані танки Т-64 з жовтим маркуванням негабариту Н-0200, які згодом були неодноразово помічені у лавах проросійських збройних угрупувань, зокрема батальйону «Сомалі».

На початку лютого 2015 року військовослужбовці 2-го артилерійського дивізіону 128-ї механізованої бригади захопили під Дебальцевем у бойовиків російський Т-72, на якому успішно повернулися на свої позиції.

Наприкінці лютого 2015 року генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Росія за останні місяці перекинула на Донбас більше тисячі одиниць техніки, танків, артилерії і систем ППО.

СБУ оприлюднила 23 червня 2015 р. нові беззастережні докази щодо наявності у терористів так званих «ДНР/ЛНР» зброї та засобів бронезахисту російського виробництва.
Зазначається, що у ході бойових зіткнень з терористами в районі селища Октябрь Донецької області СБУ захопила малогабаритний реактивний вогнемет МРО-А “Шмель” 2008 року випуску, що перебуває на озброєнні виключно у підрозділах РФ.

Поблизу Станиці Луганської на місці обстрілу бойовиками сил АТО співробітники СБУ виявили та процесуально вилучили відстріляні контейнери від двох реактивних штурмових гранатометів РШГ-2 2006 та 2011 років випуску, що перебувають на озброєнні виключно збройних сил Російської Федерації.

У травні 2017 року команда ІнформНапалм оприлюднила розслідування із документами 1 «Слов’янської» мотострілецької бригади окупаційних військ РФ на Донбасі, в якому встановлено серійні номери вузлів і шасі 6 самохідних гаубиць 2С1 «Гвоздика» з бортовими номерами 410—415, що перебувають на озброєнні гаубичного самохідного артилерійського дивізіону. Після запиту до Міністерства оборони України щодо серійних номерів було отримано відповідь, що «техніка не перебуває і ніколи не перебувала на озброєнні ЗСУ».

Аналіз документів ліквідованого у червні 2017 року у бою під Жолобком капітана ЗСРФ Олександра Щерби показав, що зброю той отримував з РФ.

Орієнтовна кількість зброї у проросійських найманців

Станом на 6 червня 2014 року, за оцінками Георгія Учайкіна, у проросійських збройних формувань на Донбасі лише легкої стрілецької зброї на руках приблизно на 400 мільйонів доларів за цінами «чорного ринку», при цьому 50-60 % цієї зброї — російського походження, а решта дісталася бойовикам шляхом нападів на відділення МВС, СБУ, військові частини.

Після визволення Слов’янська було вилучено 4 одиниці ПЗРК.

Протягом 10 вересня 2014 року через Ізварине пройшла колона із 100 одиниць техніки: 12 танків, 48 БТРів, 1 БРДМ, 20 вантажівок «Урал» з боєприпасами і 8 — з особовим складом, 4 автомобіля ППО, 5 паливозаправників.

Протягом 15-17 листопада 2014 року Росія перекинула в Україну понад 100 одиниць військової техніки.

Станом на середину січня 2015 року, за повідомленням секретаря РНБО Олександра Турчинова, бойовики мали на своєму озброєнні 542 одиниці танків, 990 бойових броньованих машин, 694 одиниці артилерійських систем, в тому числі систем залпового вогню.

У повідомленні від 8 квітня 2015 року заступник командувача АТО Валентин Федичев сказав, що РФ незаконно доправила на територію України майже 700 танків, понад 1100 бронемашин, майже 600 артилерійських систем, понад 380 реактивних систем залпового вогню і 110 засобів ППО.

Виставки зброї та документів російських терористів

Національний Музей історії України у Другій світовій війні

У меморіальному комплексі Національного музею історії України у Другій світовій у липні 2014 року відкрита спеціальна виставка матеріалів, що свідчать про фінансування та військову підготовку Російською Федерацією терористів, яких державні структури РФ вербують на території Росії та України під час російсько-української війни 2014 року. Державні органи РФ також здійснюють контрабанду зброї та транспортування терористів на територію України. На виставці представлена зброя та військова техніка, що її Міністерство оборони РФ надає бандформуванням для ведення військових дій на території України. Надані також докази інформаційної агресії РФ проти України через мережу Інтернету.

• 

• 

• 

• 

• 

• 

Київ, Михайлівська площа, 2015 рік

У лютому 2015 року в Києві на Михайлівській площі розпочала роботу документальна виставка «Присутність. Докази агресії російських військ на території України». Зокрема, було представлено захоплені українськими військовими гранатомети, датовані 2014 роком випуску, які не виробляються на території України; безпілотники, що виготовляються тільки на території РФ; уламки боєзапасів ракетної системи «Смерч»; інша військова техніка; документи російських військових тощо.

Фінансова і матеріальна підтримка бойовиків

Існує чимало фактів фінансової та матеріальної підтримки бойовиків з боку РФ.

Найбільшого розголосу щодо матеріальної підтримки набули так звані «гуманітарні конвої» з Росії. Їхній вміст ніколи не дозволяли оглядати українським митникам. Існують факти, що з цими «конвоями» бойовики отримували продовольство, військову амуніцію, паливно-мастильні матеріалидля техніки та зброю.

30 листопада 2014 року спостерігачі від ОБСЄ зафіксували колону автомобілів, що перетнула кордон з Україною у складі т.з. «гуманітарного конвою». Крім вантажівок, він містив 18 бензовозів і чотири «супроводжуючих транспортні засоби».

Журналіст Томас Сейнер 01.12.2015 р. опублікував фотографії «гуманітарного конвою», який прийшов на схід України. На фото видно, що на територію Донбасу привезли амуніцію, засоби зв’язку та інші предмети військового призначення.

На одному з відео, яке поширювали бойовики видно, що вантажівки «гуманітарного конвою» містили боєприпаси.