5 травня 2014 року, вранці, два розрахунки по 10 військовослужбовців калинівського оперативного полку «Ягуар» з бійцями спецпідрозділу СБУ «Альфа» та десантниками Збройних сил на БТРах рушили в напрямку Слов’янська, та в районі залізничного мосту біля Семенівки (околиці Слов’янська) українські військові потрапили у засідку. На допомогу побратимам висунулася тактична група, що складалася з гвардійців загону спецпризначення, «омегівців» та спецпризначенців київської бригади охорони. Загальна чисельність українських сил складала до 90 військовослужбовців. Бій із терористами тривав близько двох годин. Ворог вів вогонь, зайнявши позиції у житлових будинках. Противник вів інтенсивний обстріл зі стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів, снайперські гвинтівки били з даху заводу, який знаходився неподалік.

Ситуація ускладнювалася тим, що не було змоги викликати авіаційну підтримку, оскільки напередодні, 2 травня, проросійські формування збили над Слов’янськом два бойові вертольоти Мі-24 16-ї окремої бригади армійської авіації за допомогою переносних зенітно-ракетних комплексів. Застосування зенітного комплексу, на думку фахівців СБУ, свідчить про те, що на боці сепаратистів «діють підготовлені, висококваліфіковані іноземні військові фахівці, а не місцеві мирні громадяни» .

Завдяки вмілим діям спецназівців вдалося зберегти життя десятків мирних мешканців, які перебували в населеному пункті і відбити атаки, бойовики зазнали значних втрат і відступили до промзони Слов’янська. Не обійшлося для захисників українського суверенітету і без втрат. У бою загинуло троє військовослужбовців, восьмеро було поранено. В бою, рятуючи поранених, загинули офіцери «Альфи» Олександр Аніщенко і Руслан Лужевський, прапорщик НГУ Віктор Долинський, важких поранень зазнав капітан Андрій Рєзнік. Втрати терористів вбитими — до 40 осіб. Цей бій яскравою сторінкою увійшов до новітньої військової історії української держави.

Бій біля Семенівки став продовженням звільнення української території, окупованої Російською Федерацією за допомогою проросійських формувань.
29 квітня спецназівці знищили перший блокпост терористів. Ще ряд блокпостів було ліквідовано 2 травня. На місці ворожих блокпостів українські військовики встановили свої. Спротив сепаратистів був неорганізованим, багато так званих бойовиків просто розбігалися. Проте опорні пункти в містах противник утримував надійно, крім того, почали працювати ворожі диверсійно-розвідувальні групи.
3-4 травня українськими силовиками було встановлено ще ряд блокпостів.
4 травня терористи здійснили провокацію, яка забрала життя двох українських військовослужбовців, ще сімох було поранено: колону 95-ї аеромобільної бригади було заблоковано цивільними особами та бойовиками одягненими у цивільний одяг. Під час проведення мирних переговорів, які вів майор Ілля Хоменко, о 22:15 терористи відкрили вогонь з-за спин жінок і дітей, обстрілявши військовослужбовців. Так бойовики хотіли спровокувати наших солдатів на розстріл мирного населення. Звичайно ж, в неозброєних людей ніхто не стріляв. Від вибуху гранати з підствольного гранатомета загинув солдат Петро Коваленко, старший солдат запасу Сергій Панасюк загинув від кулі снайпера, 7 десантників дістали поранення.