Понад місяць Маріуполь був під контролем російських окупаційних сил. У місті панував хаос, стрілянина, безкінечні мітинги за приєднання до Росії. Центр міста був перекритий барикадами, містом ходили невідомі озброєні люди. Батьки не відпускали дітей далеко від дому, за можливості проводжали до школи і зустрічали.
Питання звільнення Маріуполя піднімалося ще 12 травня на нараді МВС. Було вирішено, що звільнення Маріуполя наявними силами ЗСУ, НГ неможливе, а єдиним виходом є доукомплектування та озброєння батальйону «Азов». Для підготовки до штурму «Азов» перевели в Бердянськ, де вони змогли доукомплектуватись, доозброїтись, оформити документи й провести вогневу підготовку. За попереднім планом звільнення Маріуполя планувалось на 23 травня 2014. Це дало б можливість організувати виборчий процес у місті. Однак, після аналізу наявних сил і засобів, командування відмовилось від цього плану. Остаточною датою початку звільнення було визначено 13 червня. До цієї дати «Азов» встиг підготувати декілька імпровізованих бронемашин — вантажівок КАМАЗ із встановленими ЗУ-23. На полігоні в Бердянську «азовці» створили макет укріпрайону терористів у Маріуполі і відпрацьовували роботу штурмових груп. За день до операції з Маріуполя втекла банда «Чечена», одного з лідерів терористів. Він отримав інформацію про майбутній штурм і не попередив залишки інших терористів, які переважно складались з місцевих наркоманів.
У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецпідрозділ МВС. Блок-пости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів Правого сектора та місцевих активістів. Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Загальне керівництво операцією здійснював командувач Сектору «М» генерал Нацгвардії М. Климчук. Силам АТО протистояли від 60 до 80 озброєних бойовиків.
О 4:50 ранку в місті поновилася активна фаза антитерористичної операції. Штурм розпочався з обстрілу позицій терористів із ЗУ-23. Після цього в бій вступили штурмові групи «Азова», метою яких було взяття під контроль банку на вулиці Грецькій — там знаходилась штаб-квартира терористів. На шляху штурмових груп була система саперних загороджень, включаючи міни. На одній з них підірвався боєць «Азова».
У ході зачистки Маріуполя від сепаратистів ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради, ПТУ, тощо. За повідомленням речника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка місцеві жителі не чинили спротиву діям сил АТО, хоча представники КПУ закликали їх вийти на вулиці, щоб захистити терористів. По закінченні операції розпочався демонтаж барикад.
У результаті операції було знищено «укріпрайон» по вулиці Грецькій, ліквідовані 5 бойовиків та їхня військова техніка, 17 зазнали поранень, затримано 20 терористів. На блокпосту в бік Донецька затримано автомобіль, який намагався прорватися у бік Донецька – автомобіль повністю завантажений озброєнням. Ніхто з мирних жителів не постраждав. Під час звільнення міста отримали поранення п’ять бійців Національної гвардії, один з яких важкого ступеня тяжкості.
Після звільнення Маріуполя бійці «Азову» провели «Широкинську операцію». Завдяки цьому лінію фронту вдалося відсунути від мирного українського міста та убезпечити мешканців Маріуполя від постійних обстрілів російських найманців. Хоча певний час місто буде відчувати небезпеку прифронтової зони. Особливо – після 24 січня 2015 року, коли внаслідок обстрілу «градами» житлового мікрорайону «Східний» загинуло 30 людей і понад сто були поранені. Серед загиблих і поранених були діти.
Нині Маріуполь живе своїм мирним життям, як і більшість українських міст. У 2019 році він увійшов до шістки міст із найнижчим рівнем злочинності.