“У середині травня 2014-го року в Кремлі зрозуміли, що сильно недооцінили дієздатність української держави. Всі спроби підняти заколоти в південних і центральних областях України були придушені. Завдяки патріотичному підйому суспільства нове керівництво України зуміло вивести на Донбас частини Збройних сил і Нацгвардії, і приступити до наведення конституційного порядку. 25 травня були заплановані вибори президента України, і було ясно — після них нова українська влада стане повністю легітимною і сценарій повернення Януковича — повністю неможливим.
Російське керівництво вирішило закріпитися на Донбасі, і забезпечити до моменту інавгурації Порошенка сильні переговорні позиції. Для цього було необхідно встановити контроль за більшою частиною районів і міст Донбасу і утримати українську армію і Нацгвардію від подальшого просування на Донбасі, щоб забезпечити нестабільність і безконтрольність регіону і домогтися автономізації та федералізації України. В.о. президента Олександр Турчинов у міру спішного розгортання української армії направляв всі сили на скорочення зайнятої терористами території. І дійсно, хоча армія не була повністю боєздатна, солдати не мали підготовки, а техніка була найчастіше несправна, відсутнє постачання, але навіть у такому вигляді після просування українських блок-постів на схід всяка терористична активність у звільнених районах різко падала. Бойовики діяли тільки в умовах свободи пересування.
Задум операції українського командування полягав у відсіканні північних районів Луганської області та південних районів від донецько-луганської агломерації, а потім розгорнути війська вздовж державного кордону і відсікти терористів від каналів постачання. Кремль чинив потужний політичний тиск, щоб не допустити розгортання українських військ і присікти їхнє просування на Донбасі. Але коли стало ясно, що зупинити українців не вдасться, диверсійні групи російського спецназу і найманців, перекинуті спецслужбами, почали діяти по всьому Донбасу.
До 22 травня війна йшла тільки в районі Слов’янська. 2 травня диверсанти заблокували колону 95-ї бригади під Карачуном і відкрили вогонь, намагаючись спровокувати стрілянину по беззбройним людям. Загинуло 2 українських десантника. 5 травня відбувся бій у Семенівці — колона Нацгвардії, спецназ “Альфа” з армійськими БТРами були атаковані бойовиками — загинув боєць “Ягуара” НГУ і два офіцери “Альфи”. 13 травня під Слов’янськом була атакована колона 95-ї бригади — загинуло 6 десантників.
22 травня бойові дії почалися за межами Слов’янська, і це означало, що Росія перетворить на арену бойових дій весь Донбас. Українська армія продовжувала нарощувати сили. 22 травня російські спецслужби спланували одночасні напади на наші угруповання в Луганській та Донецькій областях. Цілями були обрані наші підрозділи в районі Рубіжного та Волновахи.
Заняття нашими військами ключового в південному Донбасі району Волновахи і блокада підступів до Маріуполя підрозділами 72-ї механізованої бригади було важливим досягненням української сторони. Заняття Волновахи не тільки захищало Маріуполь, а й дозволяло готувати операцію надійний контакт з батальйонно-тактичною групою 25-ї парашутно-десантної бригади, раніше перекинутої в район Амвросіївки.” – так окреслює ситуацію, що передувала зіткненням під Волновахою та Рубіжним, оглядач Юрій Бутусов на Цензор.НЕТ

22 травня 2014 року підрозділи 2 батальйону 30 механізованої бригади передислоковувалися з села Стара Краснянка через Рубіжне до Лисичанська Луганської області. Близько 4.20 колона вийшла на Томашівський міст, де був встановлений блокпост сепаратистів. Колона змогла прорватися крізь блокпост, але опинилася у пастці, наткнувшись на інший блокпост на в’їзді до Рубіжного. Сама дорога з обох сторін була оточена щільним лісом, в який українські військові не ризикнули йти через можливі міни і розтяжки. Проросійські бойовики перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець та відкрили вогонь по колоні зі стрілецької зброї та гранатометів. У цей час цивільні жителі. підбурювані та організовані російськими агентами, заблокували колону, поваливши дерева поперек дороги. Українські війська були змушені відійти до табору в Старій Краснянці. На полі бою залишилися 3 знищені БМП та дві одиниці автомобільної техніки. Ще 3 БМП захопили проросійські найманці. Унаслідок боїв загинули 3 українських воїна, ще 7 осіб — поранені.

Це стало першим боєм в Луганській області, і першим боєм 30 механізованої бригади у російсько-українській війні.